Донецьк -- це діагноз... ))

Скажіть, будь ласка, ви чули Баха "Токкату та фугу ре-мінор" у виконанні двох баяністів? Я чула рік тому, і це справило на мене велике враження.
І от ми вирішили запросити цих хлопців на наші невеличкі клубні змагання в якості культурної програми. Хлопці з Донецьку, один з них викладач Донецької консерваторії. Ми трошки налякали їх умовами -- грати довелося в лісі, а спати в наметі, але, вони, здається, не дуже переймалися.
Обговорили репертуар. В нас, звісно, спортивні змагання з віндсерфінгу, але, публіка освічена та чемна. Попрохали пограти легеньку класіку -- Вівальді, Брамса, Моцарта і щось на їх вибір. До речі, вони вибрали "Танго" П'єццоло і ще дещо цікаве, так що було гарно. Баха вимагали обов'язково, заради цього і запросили.
А потім дозволи пограти пісні, тощо. Бо народ потроху наливався пивом і відпочивав. І отут на нас чекав сюрприз. Викладач консерваторіїї, людина, що грає Синатру і "Танго для Клода" Гальяно разом з самим автором, нам заспівав. Заспівав, як попередив, душею. Поділився найдорожчим. Як ви гадаєте, що це було? Ну, як я і писала, публіка в нас вихована і інтелігентна. ТОму народ витримав і навіть трохи поаплодував... Поаплодував класичному донецькому шансону в найкращіх традиціях. Я подумки раділа, що не встигла розповісти їм анекдот про Монсерат Кабальє на дні народження в Януковіча -- "в такому виконанні "Владимирский централ" гості ще не чули..." Потім ми мали змогу насолодитися "Друзья, купите папиросы" в найкращий обробці і віртуозному виконанні. Коротше, сумно нам не було. Я досі не можу відійти від деякого когнитивного дисонансу -- публіка прохає "Синатру!!!", "Вівальді!", а коли не замовляємо, слухаємо "Вышел в степь донецкую..."и "ямщик, не гони лошадей".
Але, все ж рівень їх дуже високий, вони справжні віртуози і програму відкатали дійсно класно. Коли вдавалося їх нагнути на це.