хвилі здіймаються і опускаються, але, спіймавши хвилю, можна мчати

вона молода, і тільки тому вже красива,
її не турбує, що значить волосся сиве,
джинси тісні натягнуті на ляжки,
але невідомо ще, як її карта ляже.
Мені ж ворожити зовсім немає сенсу,
все, що спіткало, навіки ношу у серці.
Закриті рахунки — вагома моя перевага,
і вже назавжди мене покинула спрага.

Антропогенез. Чому ми стали саме такими? Це лекція про цікаві аспекти антропогенезу, а саме про розгалуження і ключові вибори наших предків на цих розгалуженнях, які привели саме до нас з вами таких, як ми є.

https://www.youtube.com/watch?v=121f3VDTm9Y&feature=youtu.be

нове. ПРо те, чим божевілля Росії відрізняється відтверезого двоємислія совка.

https://site.ua/oksana.hvilya/1001-dvoemislie-yak-sposib-vijivannya/

Серпень серпанки розвішує вранці
і зачиняє ворота теплу.
Серпень чекає сумного коханця,
вересень прийде, й приведе імлу.

Дорогі френди!
Я вже рік веду проект Вільний університет Майдан Моніторинг. Це науково-популярні лекції від харківських фахівців, і інколи не тільки харківських.
Для тих, кого немає на ФБ, ми створили сайт. Запрошую! Там будуть викладені записи всіх наших лекцій по категоріях для зручного пошуку.

http://vumm.maidanua.org/

проблема освіти в нас полягає ще й в тому, що це система з позитивним зворотнім зв’язком. Освітяни, в силу їх профдеформації, вважають, що вони можуть суттєво змінити суспільство. Насправді, суспільство формує вимоги до освіти. Той капець, що ми наразі маємо, цілком сформований запитами суспільства. Хабарі, "три освіти" в двадцять два, зневажливе ставлення до інтелектуалів.
Що робити? А плекати ті здорові паростки, що з’являються. Надія на айтішників, там гроші, там суспільний запит. Там майбутнє "глобальне місто", хє-хє... А не в коридорах наскрізь прожжоної "почесної консулихи".

не можна нити, не можна втомитись,
можна тільки кудись притулитись,
ненадовго тільки, заплющити очі,
подумати про себе "не хочу... не хочу...
ну його нафіг!" і знову побігти,
посміхаючись впевнено, нече в битві.
Цинічно зрізати, вписатися в коло,
не думати тільки, що довколо,
що простягається за межами цього кола.
Все одно не дотягнешься ти ніколи.
Просто тягнути оцю цеглину,
вперто вмуровувати її в стіну,
і не думати взагалі, просто тягнути,
через ці в’язкі, наче ропа, минути.
Перемога прийде обов’язково,
навіть за межами цього кола.
Ну, що біжимо далі, муруємо поступово?
розсуваємо межі, дивимося прямо,
просуваємося поволі, оминаємо ями,
біжимо...

як, як, скажіть мені?!!! Як сидячі біля компа і тримаючи в одній руці мишу, а в іншій, вибачте, колготки, раптом побачити, що палець весь в крові? Чим я його обдерла? Мишею?! Колготками?!!!
Крутіше в мене був тільки випадок, коли у середу, за компом я відчула біль між пальцями правої руки і побачила кліща, що щойно впився. У середу!!! ТОбто, з лісу повернулися у неділю. Біля компа, кліщ, якого хвилину назад там не було.

Чоловіки варті нашого кохання, нашого дихання і нашого чекання, нашого голоса і наших сліз... Вони варті, вони довели.
Вони піднялися проти тої навали, вони не чекали, щоб їх попрохали, вони просто встали, і пішли. Вони варті, вони довели.
Вони просто встали, і нас захистили, вони просто б’ються кожного дня щосили, вони просто стоять на краю імли. Вони варті, вони довели.

Ваше государство обстреливает наши мирные города, а вы нас смеете отчитывать за русофобию? да пошли вы нахрен!
И еще, допустить геноцид, а потом выжившим торговать стигмами, и пытаться вытрясти из России компенсацию, очень плохая идея. Хорошая идея ненавидеть агрессора и сразу давать ему по зубам.