продовжую Докінза читати

Епіграф:
Если ты гребешь деньги лопатой, озаботься, чтобы рядом стоящие имели
возможность делать то же самое, иначе, стоя в праздности, кто-нибудь из
них огреет тебя по башке своею пустой лопатою.

Сенс демократії маємо пошукати у теорії ігор. Тобто, демократія, виглядаюча як дещо альтруїстичний устрій суспільства (томущо індівіди добровільно обмежують свої прагнення та забаганки) насправді відповідає егоїстичним цілям окремих індівідів. Здавалося б, суспільство, яке побудоване з егоїстів, мало б виглядати, як піраміда -- той, в кого вистачить сили, буде пригноблювати інших. Але, середній виграш у такій системі буде від'ємний, бо за великі куші не тількі програвші суперники, але й іноді і вигравші тирани будуть платити кров'ю. Програвших вбивають, або кидають у в'язниці, але, навіть сам ієрарх живе у постійній боязкозті замаху чи заколоту. Чи виграв хтось у СРСР при Сталіні? Навіть сам Сталін, сконавший на підлозі, чи навряд. Великі куші влади та добробуту були тимчасовими, і всі члени суспільства, від маршала до селянина, постійно наражалися на небезпеку. Тобто, середній виграш був наочно від'ємним.
Тоді як демократія, знижуючи окремі великі виграші, знижує і великі ризики. Кожен почувається захищеним. Тому, на мій погляд, і є ожливим взагалі будувати демократичне суспільство, незважаючи на те, що генетично побудування ієрархічної піраміди більш природнє.
http://evolution.powernet.ru/library/gen/05.htm
http://evolution.powernet.ru/library/gen/10.htm